Що Біблія каже про сповідь? Як правильно сповідатися? Як сповідаються священники? Чи може священник відмовити в розгрішенні під час Сповіді? Про це та інше розповів отець Андрій Максимович у новому відео на своєму YouTube каналі «АМВОН».
Біблія про сповідь
Наша віра не ґрунтується тільки на Біблії, а й на переданні Святих Отців та інших документах Церкви.
Наведу кілька важливих цитат зі Старого Завіту, де Бог дає людині можливість очищуватися від гріхів через принесення жертви під час свята Йом-Кіпур. Саме в ці дні вони мали певні свої обряди очищення та принесення жертви, через які Бог змивав їхні гріхи.
Бог дав цю владу первосвященнику в Старому Завіті, який не був безгрішним, і раз у рік приносив цю жертву за народ і за себе також.
У Новому Завіті Ісус починає свою проповідь зі слів ― «покайтеся» і перше, що хоче, щоб люди отримали ― це прощення гріхів і почали жити по-новому.
Такі ж слова ми чуємо від Петра, який проповідує після зцілення кривого вже після Воскресіння Ісуса і його Вознесіння.
Іван Хреститель хрестив людей та сповідав на прощення гріхів.
Та повернемося до Ісуса. Він неодноразово підкреслює, що має владу прощати гріхи. Часто чуда, які він створює, він супроводжує відпущенням гріхів. Це показує, що його слова не є пустою балачкою, а дієві. З цього випливає істина, що він прощає гріхи. Він має цю владу, бо є Богом. Той, хто єдиний має і може делегувати цю владу, як і зробив це в Старому Завіті через принесення жертви ягняти.: «істинно кажу вам усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки вони не хулили…». Тут ми наближаємося до моменту, де в Святому Письмі Ісус дає цю владу своїм апостолам і їх наступникам: «мовить Ісус: істинно кажу вам усе що ви зв’яжетеся на землі ― буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі ― буде розв’язане на небі». Це читаємо в Матея і також схожі слова чуємо євангелиста Івана після Воскресіння: «і ще раз Ісус їм каже: мир вам. Як мене послав отець, так я посилаю вас. Це промовивши, дихнув на них і каже їм: прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи ― відпустяться їм. Кому ж затримаєте ― затримаються».
Вже цих двох цитат достатньо, щоб зрозуміти, що Бог передає цю владу своїм учням, а ті, через покладання рук, ― своїм наступникам аж до сьогодні. Зверніть увагу, що Ісус дає не лише владу відпускати, а також затримувати гріхи. Безперечно, учні Ісуса були звичайними людьми, які також грішили і каялися погляньмо хоча б на Верховного апостола Петра. Але Господь все ж таки наділяє їх такою владою. У посланні апостола Якова, коли він згадує про молитву в недузі та й про тайну Єлеопомазання, тут також згадують такі слова: «Сповідайте отже один одному гріхи ваші».
Сьогодні Сповідь через час набула свого чіткого визначеного вигляду. Вона має необхідні правила й умови, щоб відбутися якнайкраще. Церква дає кальяннику п’ять простих умов доброї Сповіді.
5 умов доброї Сповіді
Отож перше — це Іспит сумління. Момент перед Сповіддю, коли ми пригадуємо наші гріхи від часу останньої Сповіді. До Сповіді треба готуватися заздалегідь. У цьому дуже добре допомагають молитвеники чи онлайн-молитвеник, про який ми говорили в нещодавньому відеоролику.
Друге — це жаль за гріхи. Ми маємо жаліти, що вчинили ці гріхи, збудити цей щирий жаль. Якщо ми не жаліємо, то, по-суті, ми не каємося..
Третє — це постанова виправитися. Звісно, це може не вдатись з першого, а то й з 10-го разу, але під час Сповіді ми маємо щиро постановити, що хочемо більше цих гріхів не чинити.
Четверте — це визнання гріхів. Це — сама Сповідь, коли ми приходимо до храму і в сповідальниці чи окремо відведеному місці сповідаємося перед Богом в присутності священника. Він слухає вас і дає відповідні настанови.
Чи можна записувати гріхи на карточці?
Така практика можлива, якщо хочете нічого не забути. Та будьте обачними, щоб після Сповіді знищити цю записку.
Забутий гріх
Майте на увазі, що коли під час Сповіді ми випадково забуваємо сказати якийсь гріх, то все одно отримуємо прощення. Той гріх можна згадати при наступній Сповіді. Та йдеться лише про випадкове забуття. Коли ми навмисно забуваємо гріх, тоді вся Сповідь є недійсною.
П’ята умова доброї Сповіді — отримання Прощення та Покута
Виконання покути — це не кара, а певне надолуження за гріхи. Свого роду «вітамінки» під час лікування. Переважно це — молитва, яку ви знаєте. Якщо вам священник дасть за покуту те, чого ви не розумієте чи не знаєте, то так і скажіть йому. Краще виконати якусь просту покуту, ніж замовчати посоромитися і нічого не виконати.
Пам’ятайте, що Сповідь — це діалог, де ми можемо питати і говорити, шукати для себе відповіді.
Готуйтеся до Сповіді. Не чекайте, що священник буде вгадувати, що ви зробили чи не зробили. Так ви ставити себе і також священника в незручне становище. Також, при можливості, сповідайтеся в одного сповідника. Це допомагає краще рости і змінюватися.
Не говоріть зайвого на Сповіді. Не треба виправдовуватися чи розказувати свої історії життя, говорити про чужі гріхи чи наговорювати на когось.
Сповідь і духовна розмова — це різні речі. Якщо хочете духовну розмову, то окремо домовляйтесь про це з вашим священником. Це здебільшого займає більше часу, ніж звичайна Сповідь.
Сповідатися соромно?
Сповідатися — соромно. І це природно для нас, бо не йдемо вихвалятися добрими ділами а лише визнавати свої гріхи і якісь погані вчинки. Це ми чітко чуємо в притчі про блудного сина, який також міркує сумом про покаяння і переживає, що батько йому скаже. Та Бог, а також і священник, радіє кожному кальяннику, як і цей батько у притчі. Біжить назустріч сину, який чекав осудження від свого батька.
Святе таїнство Покаяння є великим виявом Божої любові і милосердя до нас грішних.
Як часто сповідатися?
Сповідатися потрібно тоді, коли вчинили тяжкий гріх або коли відчуваємо, що потребуємо Сповіді. Найкращою практикою для християн є щомісячна Сповідь. Якщо немає дуже тяжких гріхів. Не потрібно сповідатись перед кожним прийняттям Причастя, так як ми віримо, що Тіло і Кров Христа змиває гріхи. У нашій Церкві є така практика щомісячної Сповіді. Протягом цього місяця можна приймати Причастя, якщо немає тяжких гріхів.
Також Церква чітко каже, що ми повинні сповідатися хоча б раз у рік — під час Великого посту. Хоча б — це такий крайній термін відсутності Сповіді. Наш Катехизм каже так: «часта Сповідь дозволяє людині пізнати не тільки свої упадки й провини, а й свої немочі та схильності до гріха».
Як правильно сповідатися!
Робимо знак хреста і вітаємося зі сповідником словами — «Слава Ісусу Христу!» (може бути інше привітання, в залежності від часу). Далі кажемо, коли останній раз я сповідалися. Після цього говоримо, чим саме зневажив. Тоді кажемо: «жалую з усього серця, що своїми гріхами зневажив Бога і обіцяю виправитися» (не обов’язково так дослівно говорити).
Священник подає науку і дає покуту відтак — розгрішення. Хрестячись, молимося молитву митаря — «Боже милостивий, будь мені грішному. Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені!».
Священник уже дав розгрішення. Ми робимо знак хреста і відходимо відбувати покуту.
Якщо сповідаєте під час Служби Божої, то моліться покуту після Богослужіння, чи вже вдома.
Чи священники сповідаються?
Священник не може приступати до звершення Літургії в стані важкого гріха. Він має бути прикладом, тому сповідається також зі своїх гріхів.
Це відбувається так само, як і в усіх.
Єпископи і Папа і також сповідаються.
Чи може священник не дати розгрішення в сповіді?
Ісус дає владу не лише відпускати, а й затримувати гріхи. Священник може не дати вам розгрішення, коли бачить, що ви зовсім не підготувалися до Сповіді. Тут навіть не про розгрішення йдеться, він може вас відправити підготуватися, щоб ви знову прийшли і достойно посповідались. Також, якщо не маєте жалю за гріхи чи постанови виправитися. Священник не може дати вам розгрішення, якщо ви не бажаєте виправитися і не жалієте за гріхи.
Чому священники не дають розгрішення тим хто живуть «на віру» або вдруге одруженим»?
Бо ці люди постійно живуть в гріху чи постійній нагоді до гріха. І тут мало пообіцяти щось змінити, бо це не залежить лише людини, яка приходить на Сповідь. Потрібно спершу виправити ситуацію, тоді отримати розгрішення.
Також можуть бути інші випадки, коли священник бачитиме, що людина сама не бажає чи хоче зробити цю Сповідь формальною.
Підготувала Наталія Павлишин
